Упродовж останніх трьох століть Крим зазнав масштабної русифікації та радянізації, що яскраво відображається саме у перейменуванні різних географічних назв. Раніше ми розповідали про три хвилі знищення етнічних топонімів, але наймасовішою звичайно ж була хвиля перейменувань у 1944 – початку 60-х роках.
Так, саме тоді Радянський Союз перейменував 1444 населених пунктів у Криму, також була спроба перейменувати і географічні назви. Ця хвиля перейменувань стала наймасовішою та найбільш руйнівною для топонімії Криму. Усе розпочалося із незаконної депортації корінного кримськотатарського народу, а після скоєння злочину радянська влада намагалася знищити все, що було пов’язано із кримськими татарами.
Окрім назв населених пунктів, були змінені назви залізничних станцій, роз’їздів, вулиць та історико-культурних об’єктів.
Перш за все, радянська влада, а сьогодні і російська, робила це для того, аби знищити культуру, мову та історію корінних народів України – кримських татар, караїмів та кримчаків, а також їх зв’язок з рідною землею. Хотілося би відзначити, що російська влада намагалася зробити це дуже швидко і у підсумку, в Криму є надто багато населених пунктів із однаковими назвами: дві Абрикосівки, два Ароматних, два Берегових, три Ближніх, три Веселих, три Володимирівки, чотири Іванівки, чотири Лугових. І це далеко не повний список.
Більше того, як можемо бачити ці назви були вигадані поспіхом і звичайно, не несуть у собі жодної історичної цінності. На противагу, історичні топоніми в Криму зберігають у собі ідентичність, культуру та спадщину корінних народів України.
Дійсно, як можна порівняти такі назви, як: Акмєсджіт і Сімферополь, Ак’яр і Севастополь, Ічкі і Совєтський, Лоховка і Ман Кєрмєн?
Зовсім скоро відбудеться деокупація Криму і важливо працювати над повним знищенням російської присутності на півострові.
Нам чужого не треба!